Примітка: З повною версією словника ви можете легко читати повні українські тексти німецькою мовою дослівно на своєму комп'ютері з Windows без необхідності шукати їх!
Версія
13.0.0.0
Впишіть слово/словоформу українською або німецькою мовою. Програма розпізнає відмінювані форми слів, наприклад, Європою, говорив тощо.
повелі́ти
дієслово (док., неперех.)
befehlen, anordnen, anweisen (über tatsächlich / vermeintlich hochgestellte Personen)
інфінітив: повелі́ти
| особа | однина | множина |
| майбутній час: |
| 1. | я повелю́ | ми повелимо́ / (повели́м) |
| 2. | ти повели́ш | ви повелите́ |
| 3. | він/вона повели́ть | вони повеля́ть |
| активний дієприкметник | - |
| дієприслівник | - |
| минулий час: |
| ч. | я/ти/він повелі́в | ми/ви/вони повелі́ли |
| ж. | я/ти/вона повелі́ла |
| с. | воно повелі́ло |
| активний дієприкметник | - |
| пасивний дієприкметник | (пове́лений) |
| безособовий дієприкметник | пове́лено |
| дієприслівник | повелі́вши |
| наказовий спосіб: |
| 1 ос. | | повелі́мо! / (повелі́м!) |
| 2 ос. | повели́! | повелі́ть! |
...
повезти́ (#1)
повезти́ (#2)
повели́тель
повеліва́ти
повелі́ння
￫ повелі́ти ￩
по́вен
пове́рнений (#1)
пове́рнений (#2)
пове́рнення
поверну́ти (#1)
...
Написати авторам словника