 | UDEW – Онлайн словник
Українсько-Німецько-Український |
(Українсько-Німецький Словник = Ukrainisch DEutsches Wörterbuch = UDEW,
13.0.0.0)
Примітка: З повною версією словника ви можете легко читати повні українські тексти німецькою мовою дослівно на своєму комп'ютері з Windows без необхідності шукати їх!
Впишіть слово/словоформу українською або німецькою мовою. Програма розпізнає відмінювані форми слів, наприклад, Європою, говорив тощо.
Знахідки: 2
розлу́чений
розлучи́ти
розлу́чений
прикметник
(voneinander) getrennt, auseinandergerissen; gelöst; geschieden (Eheleute)
| чоловічий |
| Зв. | розлу́чений |
| Р. | розлу́ченого |
| Д. | розлу́ченому |
| Зн. | Зв. чи род. залежно від належності до назв не/істот |
| О. | розлу́ченим |
| М. | розлу́ченому / розлу́ченім |
| жіночний |
| Зв. | розлу́чена / (розлу́ченая) |
| Р. | розлу́ченої |
| Д. | розлу́ченій |
| Зн. | розлу́чену / (розлу́ченую) |
| О. | розлу́ченою |
| М. | розлу́ченій |
| середний |
| Зв. | розлу́чене / (розлу́ченеє) |
| Р. | розлу́ченого |
| Д. | розлу́ченому |
| Зн. | розлу́чене / (розлу́ченеє) |
| О. | розлу́ченим |
| М. | розлу́ченому / розлу́ченім |
| множина |
| Зв. | розлу́чені / (розлу́ченії) |
| Р. | розлу́чених |
| Д. | розлу́ченим |
| Зн. | Зв. чи род. залежно від належності до назв не/істот |
| О. | розлу́ченими |
| М. | розлу́чених |
Komparativ und Superlativ: -
розлучений zu розлучи́ти
дієслово (док., перех.)
(voneinander) trennen, auseinanderreißen (Familien, Freunde usw.), scheiden
інфінітив: розлучи́ти
| особа | однина | множина |
| майбутній час: |
| 1. | я розлучу́ | ми розлу́чимо / (розлу́чим) |
| 2. | ти розлу́чиш | ви розлу́чите |
| 3. | він/вона розлу́чить | вони розлу́чать |
| активний дієприкметник | - |
| дієприслівник | - |
| минулий час: |
| ч. | я/ти/він розлучи́в | ми/ви/вони розлучи́ли |
| ж. | я/ти/вона розлучи́ла |
| с. | воно розлучи́ло |
| активний дієприкметник | - |
| пасивний дієприкметник | (розлу́чений) |
| безособовий дієприкметник | розлу́чено |
| дієприслівник | розлучи́вши |
| наказовий спосіб: |
| 1 ос. | | розлучі́мо! / (розлучі́м!) |
| 2 ос. | розлучи́! | розлучі́ть! |
...
розло́го
розло́м
розлу́ка
розлуча́ти
розлуча́тися
￫ розлу́чений ￩
розлу́чення
розлучи́ти
розлучи́тися
розлу́чуваний
розлу́чувати
...
Написати авторам словника