 | UDEW – Онлайн словник
Українсько-Німецько-Український |
(Українсько-Німецький Словник = Ukrainisch DEutsches Wörterbuch = UDEW,
13.0.0.0)
Примітка: З повною версією словника ви можете легко читати повні українські тексти німецькою мовою дослівно на своєму комп'ютері з Windows без необхідності шукати їх!
Впишіть слово/словоформу українською або німецькою мовою. Програма розпізнає відмінювані форми слів, наприклад, Європою, говорив тощо.
Знахідки: 2
розлу́чуваний
розлу́чувати
розлу́чуваний
прикметник
(voneinander) getrennt, auseinandergerissen (Familien, Freunde usw.), geschieden
| чоловічий |
| Зв. | розлу́чуваний |
| Р. | розлу́чуваного |
| Д. | розлу́чуваному |
| Зн. | Зв. чи род. залежно від належності до назв не/істот |
| О. | розлу́чуваним |
| М. | розлу́чуваному / розлу́чуванім |
| жіночний |
| Зв. | розлу́чувана / (розлу́чуваная) |
| Р. | розлу́чуваної |
| Д. | розлу́чуваній |
| Зн. | розлу́чувану / (розлу́чуваную) |
| О. | розлу́чуваною |
| М. | розлу́чуваній |
| середний |
| Зв. | розлу́чуване / (розлу́чуванеє) |
| Р. | розлу́чуваного |
| Д. | розлу́чуваному |
| Зн. | розлу́чуване / (розлу́чуванеє) |
| О. | розлу́чуваним |
| М. | розлу́чуваному / розлу́чуванім |
| множина |
| Зв. | розлу́чувані / (розлу́чуванії) |
| Р. | розлу́чуваних |
| Д. | розлу́чуваним |
| Зн. | Зв. чи род. залежно від належності до назв не/істот |
| О. | розлу́чуваними |
| М. | розлу́чуваних |
Komparativ und Superlativ: -
розлучуваний zu розлу́чувати
дієслово (недок., перех.)
(voneinander) trennen, auseinanderreißen (Familien, Freunde usw.), scheiden
інфінітив: розлу́чувати
| особа | однина | множина |
| майбутній час: |
| 1. | я розлу́чуватиму | ми розлу́чуватимемо / (розлу́чуватимем) |
| 2. | ти розлу́чуватимеш | ви розлу́чуватимете |
| 3. | він/вона розлу́чуватиме | вони розлу́чуватимуть |
| теперішній час: |
| 1. | я розлу́чую | ми розлу́чуємо / (розлу́чуєм) |
| 2. | ти розлу́чуєш | ви розлу́чуєте |
| 3. | він/вона розлу́чує | вони розлу́чують |
| активний дієприкметник | - |
| дієприслівник | розлу́чуючи |
| минулий час: |
| ч. | я/ти/він розлу́чував | ми/ви/вони розлу́чували |
| ж. | я/ти/вона розлу́чувала |
| с. | воно розлу́чувало |
| активний дієприкметник | - |
| пасивний дієприкметник | розлу́чуваний |
| безособовий дієприкметник | розлу́чувано |
| дієприслівник | розлу́чувавши |
| наказовий спосіб: |
| 1 ос. | | розлу́чуймо! |
| 2 ос. | розлу́чуй! | розлу́чуйте! |
...
розлуча́тися
розлу́чений
розлу́чення
розлучи́ти
розлучи́тися
￫ розлу́чуваний ￩
розлу́чувати
розлу́чуватися
розлюти́ти
розлюти́тися
розлюто́ваний
...
Написати авторам словника