 | UDEW – Das Online-Wörterbuch
Ukrainisch-Deutsch-Ukrainisch |
(Ukrainisch DEutsches Wörterbuch = UDEW,
13.0.0.0)
Hinweis: Mit der Vollversion können Sie auf dem Windows-PC bequem, ohne lästiges Nachschlagen ganze ukrainische Texte Wort für Wort auf Deutsch lesen und anderes mehr!
Es werden auch gebeugte ukrainische Wortformen bei Einzelworteingabe erkannt. Sie können auch deutsche Wörter eingeben, um ukrainische Entsprechungen zu finden.
Einträge gefunden: 2
розлу́чуваний
розлу́чувати
розлу́чуваний
Partizip zu розлу́чувати
(voneinander) getrennt, auseinandergerissen (Familien, Freunde usw.), geschieden
| maskulinum |
| N. | розлу́чуваний |
| G. | розлу́чуваного |
| D. | розлу́чуваному |
| A. | Nominativ bzw. Genitiv entspr. Belebtheit |
| I. | розлу́чуваним |
| L. | розлу́чуваному / розлу́чуванім |
| femininum |
| N. | розлу́чувана / (розлу́чуваная) |
| G. | розлу́чуваної |
| D. | розлу́чуваній |
| A. | розлу́чувану / (розлу́чуваную) |
| I. | розлу́чуваною |
| L. | розлу́чуваній |
| neutrum |
| N. | розлу́чуване / (розлу́чуванеє) |
| G. | розлу́чуваного |
| D. | розлу́чуваному |
| A. | розлу́чуване / (розлу́чуванеє) |
| I. | розлу́чуваним |
| L. | розлу́чуваному / розлу́чуванім |
| Plural |
| N. | розлу́чувані / (розлу́чуванії) |
| G. | розлу́чуваних |
| D. | розлу́чуваним |
| A. | Nominativ bzw. Genitiv entspr. Belebtheit |
| I. | розлу́чуваними |
| L. | розлу́чуваних |
Komparativ und Superlativ: -
розлучуваний zu розлу́чувати
Verb (imperfektiv, transitiv)
(voneinander) trennen, auseinanderreißen (Familien, Freunde usw.), scheiden
Infinitiv: розлу́чувати
| Person | Singular | Plural |
| Futur: |
| 1. | я розлу́чуватиму | ми розлу́чуватимемо / (розлу́чуватимем) |
| 2. | ти розлу́чуватимеш | ви розлу́чуватимете |
| 3. | він/вона розлу́чуватиме | вони розлу́чуватимуть |
| Präsens: |
| 1. | я розлу́чую | ми розлу́чуємо / (розлу́чуєм) |
| 2. | ти розлу́чуєш | ви розлу́чуєте |
| 3. | він/вона розлу́чує | вони розлу́чують |
| Partizip aktiv | - |
| Adverbialpart. | розлу́чуючи |
| Präteritum: |
| mask. | я/ти/він розлу́чував | ми/ви/вони розлу́чували |
| fem. | я/ти/вона розлу́чувала |
| neutr. | воно розлу́чувало |
| Partizip aktiv | - |
| Partizip passiv | розлу́чуваний |
| Partizip unpers. | розлу́чувано |
| Adverbialpart. | розлу́чувавши |
| Imperativ: |
| Imp. 1. | | розлу́чуймо! |
| Imp. 2. | розлу́чуй! | розлу́чуйте! |
...
розлуча́тися
розлу́чений
розлу́чення
розлучи́ти
розлучи́тися
￫ розлу́чуваний ￩
розлу́чувати
розлу́чуватися
розлюти́ти
розлюти́тися
розлюто́ваний
...
Hinweise oder Unzulänglichkeiten den Autoren mitteilen